Шкільна бібліотека

ПЛАН РОБОТИ БІБЛІОТЕКИ НА 2019 – 2020 н.р.

ПАСПОРТ бібліотеки

ПЛАН БІБЛІОТЕЧНО – БІБЛІОГРАФІЧНИХ УРОКІВ

П Л А Н З А Х О Д І В проведення Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек
«Бібліотека нової української школи – простір для освітніх можливостей кожного учня»

ЗВІТ ПРО ПРОВЕДЕННЯ МІСЯЧНИКА

Співпраця з сільським бібліотекарем

Тобі, село, що у святковім кроці, 
Присвячується свято повесні. 
У тридцять другому тяжкому році 
Ти народилось тут на цілині. 
Весна тоді була тепла й рання. 
Вже місяць березень квітував. 
Зійшлись сюди і з*їхались 
Змарнілі, від голоду, люди. 
Тоді ж радгосп наш свою історію почав. 
Над полем жайвори співали. 
Цілинне поле крояв плуг. 
Конячки його тягували, бо трактор тут ще й не був. 
Бригадир Антон Морщацький 
Все поле міряв кроками з краю в край. 
О,Здавалось, як далеко ще до щастя - 
Збирати врожай. 
Аж потім трактор появився, 
Подав над полем перший свист. 
Цілинну борозну прорізав 
Рижко Григорій - тракторист. 
Колоди різали, тесали, 
Стовпи у землю забивали. 
То люди - тесляри спішили 
Звести бараки для людей. 
І на просторах цілини паслися перші вже корови, 
яких пригнали доярки з центральної садиби. 
А це достатку вже основа. 
А був господарем - засновником "Петровка" 
Кому земля ця давала харч, 
бо треба було годувати, від голоду змарнілих заводчан. 
Ішли роки і линув час. 
Підгосп все ріс, потроху багатів. 
Будівлі нові будувались для ферм і робітників, 
І в 34 - м до підгоспу сільгоспмашини прибули. 
Орали землю трактори, а хліб комбайни вже збирали. 
Життя йшло своїм руслом. 
...Родились і росли тут дітлахи. 
Частіше все раділи люди... 
Дзвенів у сім*ях дитячий сміх. 
А потім - все це не забути: 
Війна як ніч накрила всіх. 
Земля дрижала і горіла, ворог рвався до Москви. 
Душа у кожної боліла - 
Ми не схилили голови.... 
І в пам*яті, вересень, рік -43-й 
Коли ворог вже тікав назад. 
Не пощадив нічого в нас. 
Все спалив дотла. 
Лишились люди під чистим небом без їжі і житла. 
Ще куріли недогарки, а люди дуже поспішали. 
Ліпити житла, хто як міг. 
Зима вже незабаром. 
Наближався 44 - й рік. 
А дітям вчитися потрібно.. 
Далеко школа. В чім ходить? 
Всі голі, босі ще й голодні. 
В сирих землянках дим курить 
А всеж потрібно їм учитись 
І якось далі треба жити! 
Районний відділ наросвіти мене призначив їх учить. 
Перерослих, нестрижених, у лахміттях одягнених... 
Зібрала їх аж 48 і повела у школу Чумаки. 
Та не за парти зразу сіли, а за ремонт ми узялись, 
а потім сіли вже за парти. 
Не довго діти там учились. 
Зима. Мороз. Дорогу замели сніги. 
І діти школу залишили до самої весни. 
То ж і з*явилася потреба в радгоспі школу нам відкрить. 
Але проблемне запитання: а де ж і в чому розмістить? 
Серед руїн свиноферми ( згадаю, аж душа болить) 
Лишилась одна кормокухня з ферми, яку фашист не встиг спалить... 
І всі тоді взялись за діло, старі й малі давай ладнать 
Щоб в тій хатинці - кормокухні 
З дітьми навчання розпочать. 
Класну дошку, столи і лави, рахівницю, зробив Паскідо дід Давид із дощок, що ми із руїн тягли, щоб став навчальний вид. 
Ось так у ті страждальні роки родилась Школа. 
Ми відгороджували своє село. 
І час залишив слід гіркотний, і все на пам*яті лягло. 
Низький уклін Вам, добрі люди! 
За подвиг Вам і за тепло. 
Вам пам*ятником хай назавжди буде народжена школа. 
І відроджене, на попелі, наше село... 
(Вірш написала Паскидо Надія Давидівна з нагоди 55-річчя з дня заснування села Спепове, 1987 рік.)

***

Бібліотечні уроки

Ми подорожуємо по казках!

Звіт про проведення тижня дитячої книги 02.04. - 06.04.

Міжнародний день рідної мови