Батьківська сторінка

10 заповідей виховання дитини

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або – як ти хочеш. Виховання повинне допомогти йому стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього робиш: ти дав йому життя, як він може віддячити тебе? Він дасть життя другому, той – третьому: це незворотній закон вдячності.

3. В процесі виховання не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо, що посієш, те й зійде.

4. Не стався до його проблем зверхньо: тяжкість життя дана кожному по силі, і, будь впевненим, йому його тяжка не менш, чим тобі твоя. А може й більше. Тому що в нього ще не немає звикання.

5. Не принижуй в процесі виховання.

6. Не гризи себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, гризи, якщо можеш та не робиш.

7. Пам’ятай – для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено все. Це найважливіший закон виховання!

8.     Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.

9.      Люби свою дитину любою: не талановитою, невдалою, дорослою. Спілкуючись з ним, радій, тому що дитина – це свято, яке поки з тобою.

10.   З усього цього можна зробити висновок: діти народжуються не тільки для того, щоб ми їх виховували, але й для того, щоб вони виховували нас. Для того, щоб зробити свою    дитину кращою, гарному батьку приходиться стати краще самому. Це основний постулат виховання!

ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ ПО ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ

     Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов'язків по вихованню. Право й обов'язок батьків неможливо відокремити від їхньої особи. Відмовитися від прав і обов'язків по піклуванню про здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і, підготовку до праці дітей вони не можуть, а можуть тільки втратити їх за рішенням суду. Така втрата тягне за собою надзвичайні наслідки - повне скасування прав та обов'язків стосовно дітей, за винятком одного матеріального утримання.

     Підстави, при наявності яких може постати пи¬тання про позбавлення батьківських прав, передбачені ст. 70 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Таке питання може постати, коли буде встановлено, що:

- батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по навчанню і вихованню дітей;

- батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з пологового будинку;

- батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з лікувально-профілактичних чи навчально-виховних закладів;

- батьки зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми;

- батьки шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;

- батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

     Цей перелік підстав свідчить про те, що батьки можуть позбавлятися батьківських прав за порушення вимог ст. 61 КпШС України, де передбачено, що батьки мають право й зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

     Ст. 59 КпШС України проголошує, що батько та мати мають рівні права й обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано.Тому, коли йдеться про позбавлення батьківських прав, слід розуміти, що позбавлення може стосуватись як батька, так і матері або обох батьків

     Для захисту інтересів дитини суд може прийняти рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і передачу на опікування органу опіки та піклування. Воно може мати місце тоді, коли подальше перебування дитини в осіб, у яких вона знаходиться, загрожує її здоров'ю, вихованню та небезпечне для неї (дитина залишається без їжі, одягу, необхідного постійного догляду, ст. 76 КпШС України).

    Позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей є надзвичайним засобом впливу на батьків. Але навіть рішення суду з цього питання не є остаточним вироком. Наше гуманне законодавство передбачило поновлення в батьківських правах (ст, 75 КпШС України), яке допускається, якщо цього вимагають інтереси дітей і якщо діти не усиновлені. Поновлення в батьківських правах проводиться тільки в судовому порядку, якщо буде встановлено, наскільки змінились обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Адміністративна відповідальність батьків

     Адміністративна відповідальність батьків встановлена, виходячи із вимог КпАП, за ухилення від виконання своїх обов'язків:

• ст. 184, ч. 1 (за систематичне ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхід¬них умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (за наявності підтверджуючих документів);
• ст. 184, ч. 2 (передбачена відповідальність за ті ж дії, які вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення відповідно до першої частини цієї статті (за наявності підтверджуючих документів);
• ст. 184, ч. З (за вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення);
• ст. 184, ч. 4 (до неповнолітніх, які відповідно до ст. 22 Кримінального Кодексу не є суб'єктами злочину і не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовують примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст. 105 ККУ, а батьки несуть адміністративну відповідальність).

Зловживання батьківськими правами може бути в різних формах і з різними наслідками для батьків. Так постійне нанесення дитині тілесних ушкоджень є підставою не тільки для позбавлення батьків (чи одного з них) прав, але й притягнення до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров'я дитини. Законом передбачено, що якщо суд при позбавленні батьківських прав виявить у діях батьків ознаки злочину, то відповідно до ст. 70 КпШС України він може сам порушити кримінальну справу або повідомити про це прокурора, який повинен вирішити це питання по суті.

Кримінальна відповідальність батьків

     У ст. 52 Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

     У ККУ передбачено покарання (ст. 304): обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми.

     У ст. 303 ККУ (проституція або примушування та втягнення до занять проституцією) в ч. З сказано: дії, вчинені щодо неповнолітнього організованою групою, караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

     У ст. 307 (309) ККУ про «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» сказано, що такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 (12) років.

    Ст. 324 ККУ охороняє здоров'я неповнолітніх. Схилення неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотроп¬ними, карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 3 років.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

     Фізичне насильство в сім’ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, завдання шкоди його честі і гідності.         

     Фізичні ознаки насильства:

- пошкодження внутрішніх органів і кісток, які не є наслідком нещасних випадків.

    Психічні ознаки насильства:

• страх фізичного контакту з дорослими;
• намагання приховати причину травми;
• нічні кошмари і страхи;
• самотність, відсутність друзів;
• негативізм, агресивність, жорстоке ставлення до тварин;
• суїцидальні спроби.

     Сексуальне насильство в сім’ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканність іншого, а також дії сексуального характеру відносно неповнолітнього члена сім'ї.

     Фізичні ознаки сексуального насильства:

- ушкодження статевих органів;

- захворювання, що передаються статевим шляхом;

- вагітність.

     Психічні ознаки сексуального насильства:

- нічні кошмари і страхи;

- депресія, низька самооцінка;

- невідповідні до віку сексуальні ігри і знання про сексуальну поведінку;

- намагання повністю закрити своє тіло;

- ексгібіціонізм;

- проституція.

     Психічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслі¬дування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

     Ознаки психічного насильства:

- затримка фізичного і розумового розвитку дитини;

- різноманітні соматичні захворювання;

- неспокій, тривожність;

- енурез, нервовий тік;

- постійно сумний вигляд;

- порушення сну;

- довготривалий пригнічений стан;

- агресивність;

- схильність до усамітнення;

- невміння спілкуватися.

     Економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого житла, їжі, одягу й іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

     Ознаки економічного насильства:

• відсутність адекватних віку і потребам дитини їжі, одягу, житла, медичної допомоги, освіти;
• крадіжка їжі;
• санітарно-гігієнічна недбалість; хворобливість;
• агресивність.

     Попередження насильств в сім'ї - система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї.

Органи та установи, на які покладається здійснення заходів

із попередження насильства в сім'ї:

1. Спеціально вповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї.

2. Служба дільничних інспекторів міліції та кри¬мінальна міліція у справах неповнолітніх.

3. Органи опіки та піклування.

4. Спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї:

- кризові центри для жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;

- центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

Підстави для вжиття заходів із попередження насильства в сім’ї:

- заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства;

- висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї в разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто.